E A B
E A
Надибав хлопець мандрівний якийсь привітний двір.
B
— Гостинний я, — сказав старий, — проте мені не вір.
E A
Ти наїсися і поспиш, є піч та теплий чай...
B E A B
— Хай тобі грець, брехню полиш! — Ну, хлопче, вибачай!
E A B
Сів подорожній на стілець — ішов чотири дні!
E A B
— Дідусю, не жартуй мені, то прихистиш, чи ні?
A B E C#m
— Чи ж гостю відмовляв колись? Що хочеш, то проси!
A B A B E
Та ліпше ти у льох залізь, картоплі принеси!
E A B
— Старий я, важко вже ходить, — промовив хлопцю вслід.
E A B
Замкнулись двері — у цю ж мить зареготався дід.
A B E C#m
Оклигавши, та втерши піт, хлопчина застогнав.
A B A B E
Він головою об граніт з драбини вниз упав.
Приспів:
A B E C#m
У кімнаті файно й тепло, сяє чистота!
A B C#m
Дідова душа так прагне свята!
A B E C#m
На коліна він саджає чорного кота:
A B E
— Як ся маєш, дурнику вухатий?..
E A B
Обличчям темна кров тече, до лоба прилипа.
E A B
Але чому болить плече й прип’ятий до стовпа?
A B E C#m
Гострячи ніж, старий повів: "Не вмреш ти цього дня",
A B A B E
Та хлопець очі долу звів, бо зрозумів — брехня…
Приспів:
A B E C#m
У кімнаті файно й тепло, сяє чистота!
A B C#m
Дідова душа так прагне свята!
A B E C#m
На коліна він саджає чорного кота:
A B E
— Як ся маєш, дурнику вухатий?..
E A B
Приспів: x2
A B E C#m
У кімнаті файно й тепло, сяє чистота!
A B C#m
Дідова душа так прагне свята!
A B E C#m
На коліна він саджає чорного кота:
A B E
— Як ся маєш, дурнику вухатий?..