C#5 C#7
F#m
Чи люблю тебе не питай,
C#m
Бо любов моя не мине...
Ти за край ідеш... Так за край!
C#5 C#7 F#m
Щоб залишити мені мене.
Я хотіла тобі дати рай,
C#m
Та Диявол його не мине…
Не щади його, а карай!
Щоб залишити мені..
F#m
Ствол 415 міліметрів, а тому
Смерть не довго до мене в економкласі летіла,
C#m
Та я відпросився у старої знову додому,
У мене на землі залишилось незакінчене діло.
F#m
Затягнув "пальоний" турнікет і двинув у темряву,
Воля до життя сильніша будь-яких панацей,
C#m
У смерті руки трусяться немов би від тремору,
дала маху і я лізу з того світу на цей!
F#m
І хватаюсь за землю, що є сили і духу,
І в багні серед бруду — віднаходжу коріння,
C#m
І беруся за нього, як за мамині руки,
А у грудях грохоче моя Україна…
F#m
Кращі люди не вагаючись засіяли небо,
Гірші люди не вагаючись чекають плоди,
C#m
А я лізу по землі і її мої ребра,
Орють для голів сліпої орди.
F#m
Чи люблю тебе не питай,
C#m
Бо любов моя не мине...
Ти за край ідеш... Так за край!
C#5 C#7 F#m
Щоб залишити мені мене.
Я хотіла тобі дати рай,
C#m
Та Диявол його не мине…
Не щади його, а карай!
Щоб залишити мені-мене!
Видно землі ці плетені тьмою,
По кордонах вузлами ці ниті,
Та поки я живу і ці землі за мною, —
Я заставлю чортів їх цінити!
Кров хотіла втекти та спинилась,
І на тому їй дякую клятій,
Я ще дихаю, тому спи мила,
Хай попереду біси, та за нами крилаті!
Почекає та небесна гребля,
Що описував детально одинокий Данте…
Поки лізу по землі і її мої ребра
Витирають від лап окупанта!
F#m
Кращі люди за тебе у хмари,
C#m
Гірші люди за тебе у спальні,
Пам'ятаєш набої — замало,
F#m
Пам'ятаєш, що люті — достатньо.
F#m
Чи люблю тебе не питай,
C#m
Бо любов моя не мине...
Ти за край ідеш... Так за край!
C#5 C#7 F#m
Щоб залишити мені мене.
Я хотіла тобі дати рай,
C#m
Та Диявол його не мине…
Не щади його, а карай!
Щоб залишити мені-мене!